Висвітлено теорію напружено-деформованого стану, метод скінченних елементів (МСЕ), особливості використання МСЕ для розрахунку стержнів і балок, використання ізопараметричних елементів. Наведено розрахунки за динамічних навантажень, методи аналізу нестаціонарних коливань у неідеально-пружних конструкціях, МСЕ у задачах теплопровідності. Розкрито поняття про метод суперелементів, наведено оцінку точності МСЕ тощо.

Освещена теория напряжённо-деформированного состояния, метод конечных элементов (МКЭ), особенности использования МКЭ для расчёта стержней и балок, использования изопараметрических элементов. Приведены расчёты при динамических нагрузках, методы анализа нестационарных колебаний у неидеально-упругих конструкциях, МКЭ у задачах теплопроводимости. Раскрыто понятие о методе суперэлементов, дана оценка точности МКЭ и др.

Викладено основні положення теорії напружено-деформованого стану, розглянуто загальну та варіаційну постановки задачі механіки деформівного твердого тіла. Описано алгоритм методу скінченних елементів і розглянуто прикладі його використання для розрахунку стрижнів і балок. Визначено основні залежності плоскої задачі напруженого стану, запропоновано методи скінченноелементного моделювання пластин і оболонок. Наведено приклади застосування ізопараметричних елементів у об'ємних задачах. Розроблено методику визначення стійкості прямолінійного стрижня під дією статичних сил. Показано можливості використання методу скінченних елементів у задачах розрахунку конструкцій з неідеально-пружних матеріалів.

Освещены основные положения теории напряженно-деформированного состояния, рассмотрены общая и вариационная постановки задачи механики деформированного твердого тела. Описан алгоритм метода конечных элементов и рассмотрены примеры его использования для расчета стержней и балок. Установлены основные зависимости плоской задачи напряженного состояния, приведены методы конечноэлементного моделирования пластин и оболочек. Рассмотрены примеры применения изопараметрических элементов в объемных задачах. Разработана методика определения устойчивости прямолинейного стержня под воздействием статистических сил. Показаны возможности использования метода конечных элементов в задачах расчета конструкций из неидеально-упругих материалов.

Надано аналіз власних форм і частот коливань циліндричних оболонок із в'язкопружних композиційних матеріалів.

Розглянуто методику оптимального проектування конструкцій з в'язкопружних матеріалів з метою зменшення амплітуд коливань за динамічних навантажень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054.8

Рубрики:

Післяопераційні грижі

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано числовий метод визначення ефективних комплексних модулів і декрементів коливань армованих волокнами в'язкопружних композиційних матеріалів, що базується на скінченноелементному моделюванні представницького елемента об'єму та прирівнюванні пружної і в'язкої частин енергії деформування об'ємів композиційного та квазіоднорідного матеріалів. Досліджено вплив структури армування на декремент коливань в'язкопружних волокнистих композиційних матеріалів.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування післяопераційних гриж живота гігантських розмірів на підставі розробки та впровадження нових реконструктивно-відновних способів алогерніопластики. За період з 2000 по 2007 рр. у клініці кафедри хірургії та проктології НМАПО ім. П. Л. Шупика з приводу гігантських післяопераційних вентральних гриж прооперовано 238 хворих віком від 30 до 75 років. У 68 хворих виконано операцію за методикою sublay, у 107 хворих з вираженим діастазом прямих м'язів живота (10 см) - розроблену реконструктивно-відновну операцію з роз'єднанням анатомічних компонентів черевної стінки та використання поліпропіленової сітки (варіант 1), у 36 хворих із сильно вираженим діастазом прямих м'язів живота (10 - 20 см) - розроблену реконструктивно-відновну операцію (варіант 2). У 17 хворих з гігантським дефектом черевної стінки і рубцевим переродженням прямого м'яза праворуч або ліворуч, там, де був збережений прямий м'яз живота, виконано розроблену реконструктивно-відновну операцію (варіант 1), а на боці рубцево-зміненого прямого м'яза за рахунок клаптів з грижового мішка формували оптимальний об'єм черевної порожнини. У 2 (0,8 %) хворих виник абдомінальний компартмент-синдром легкого ступеня, у 3 (1,3 %) - двостороння нижньочасткова пневмонія, у 9 (3,8 %) - серома, у 6 (2,6 %) - інфільтрат, у 3 (1,3 %) - нагноєння. Померли 2 хворих від тромбоемболії легеневої артерії. Віддалені результати лікування вивчено шляхом повторних оглядів 220 хворих у терміни від 1 до 5 років. Рецидиви грижі виявлено у 3 (1,4 %) хворих. Висновки: розроблені

варіанти реконструктивно-відновних операцій дають змогу закрити складні гігантські дефекти черевної стінки без значного натягу тканин і зменшення об'єму черевної порожнини, що значно знижує частоту рецидивів.

Мета роботи - повідомлення про спосіб оперативного лікування, який полягає в одночасному виконанні лапароскопічної холецистектомії (ЛХЕ) та алопластики вентральної грижі. За період 2006 - 2008 рр. у I хірургічному відділенні міської клінічної лікарні N 15 м. Київ та Київському центрі хірургії гриж живота апробовано оригінальний спосіб симультанної ЛХЕ та відкритої алогерніопластики у 27 пацієнтів з поєднаною патологією - калькульозним холециститом та грижею живота. Спосіб оперативного втручання дає змогу видалити жовчний міхур крізь грижовий дефект з наступним виконанням відкритої преперитонеальної алогерніопластики. Для профілактики тромбоемболічних ускладнень призначали низькомолекулярний гепарин - еноксапарин ("Клексан" виробництва "Sanofi-Aventis"). У пацієнтів з помірним ризиком венозних тромбоемболій застосовували 20 мг еноксапарину, з високим ризиком - 40 мг еноксапарину 1 раз на добу протягом 5 - 7 діб. Відмінністю способу симультанної ЛХЕ від відкритої алопластики вентральної грижі є те, що ЛХЕ виконують через відкритий доступ до грижового дефекту з видаленням жовчного міхура через грижовий дефект, а потім виконують відкриту преперитонеальну алогерніопластику без натягу тканин. Це дає змогу зменшити кількість розрізів на черевній стінці, зменшити травмування тканин і знизити можливість розвитку ускладнень. Преперитонеальну герніопластику виконують відкрито з мінідоступу, що забезпечує надійне закриття грижового дефекту і сприяє зниженню можливості рецидиву грижі.

Висновки: розроблений спосіб хірургічного лікування є якісно новим підходом до ЛХЕ у пацієнтів з грижею живота. Він дає змогу позбутися декількох захворювань одночасно з мінімальною травмою черевної стінки, з низьким відсотком післяопераційних ускладнень (3,7 %) та рецидивів грижі, а також скоротити строки реабілітації пацієнтів.

Розроблено критерії вибору способу алогерніопластики за гігантських післяопераційних грижах живота на підставі визначення ширини діастазу прямих м'язів живота та моніторингу внутрішньочеревного тиску за моделювання герніопластики під час операції. Визначено способи алопластики з поділом анатомічних компонентів черевної стінки та використанням сітчастих імплантатів у комбінації з клаптями грижового мішка. Рецидиви грижі в строки від 1 до 5 років серед 200 обстежених виявлено у трьох хворих.

Розглянуто вплив демпфірування на нестаціонарні коливання елементів маніпуляторів і механізмів із гнучкими ланками. Для аналізу нестаціонарних коливань за кінематичного збудження використано частотний метод скінченних елементів, який базується на числовому інтегральному перетворенні Фур'є.

Наведено аналіз результатів хірургічного лікування серединних післяопераційних гриж черевної стінки (ПГЧС) у 1187 пацієнтів віком від 30 до 80 років за період з 2000 по 2009 р. Аутопластика здійснена у 43 (3,6 %) пацієнтів з ПГЧС малого та середнього розмірів за відсутності діастазу прямих м'язів живота. Оптимальним варіантом алопластики з приводу ПГЧС малою і середнього розмірів з діастазом прямих м'язів та великого розміру вважаємо метод "sub lay", гігантських ПГЧС - модифіковані операції за Раміресом в поєднанні з застосуванням сітчастих імплантатів. Внутрішньочеревна гіпертензія відзначена у 2 (0,8 %) з 231 пацієнта з гігантськими ПГЧС, серома - у 86 (7,2 %), нагноєння рани - у 16 (1,3 %). Померли 2 (0,8 %) пацієнти з гігантськими ПГЧС від тромбоемболії легеневої артерії. Віддалені результати (в строки від 1 до 5 років) вивчено у 520 пацієнтів. Хронічний біль в ділянці черевної стінки відзначали 17 (3,2 %), рецидиви грижі - 7 (1,3 %) пацієнтів.

Розглянуто методику глобальної оптимізації структури багатошарових оболонок із метою одержання заданих оптимальних властивостей, зокрема максимального демпфірування.